Заворожи менI, волхве!



Категории Лiна Костенко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Заворожи менi, волхве! Заворожи менi, волхве... Сидить по мавпi на зорях, на мiсяцях, Респектабельнi пiлiгрими в комфортабельних Волгах ходять по шевченковських мiсцях. Вербують верби у монографiï. Вивчають бiо- i гео-графiю. Полюють в полi на три тополi... А цiкаво, багато б iз них потрафили пройти шляхами його долi? Давайте чесно. Не кнопки ж ми й не педалi. Що писав би Шевченко в тридцять третьому, в тридцять сьомому роках? Певно, побувавши в Косаралi, Побував би ще й на Соловках, Загартований, заєратований, прикиданий землею, снiгами, кременем, досi був би реа бiлi тований. Хоч посмертно, зате — своєвременно. Звiсило з трибуни блазенський ковпак забрехуще слово. Було так, було так, було так, було так... А може, було iнакше? Чуєш, батьку? Чую, синку!.. Пропадали ж люди нi за грiш. Передсмертно лаявся Косинка. Божеволiв у тюрмi Кулiш. Курбас лiг у ту промерзлу землю! Мовчимо. Пнемося у багет. Як мовчанням душу уяремлю, то який же в бiса я поет?!
Заворожи менI, волхве!