<< Главная страница

СНIГ У ФЛОРЕНЦI&IUML;



Категории Лiна Костенко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал ДIЙОВI ОСОБИ Джованфранческо Рустичi (Старий) Флорентiєць Двоє ченцiв Брат Домiнiк Три статуï святих у глибинi саду Дев'ять муз, вони ж — в подобi карнавальних флорентiйок, вони ж — в подобi прецiозних дам Сублiмований чортик Марiелла Дiя вiдбувається в монастирi старовинного французького мiстечка Тур. XVI столiття. Завiса розсувається, як брама. ДIЯ I Глухий закуток монастирського саду. Камiнний мур у заростях малини, у здичавiлих нетрях бузини. Час надвечiрнiй. Статуï святих бiля стiни старого храму. Фрагмент високих риштувань i сходи, що ведуть на риштування — кудись туди, аж пiд Ґотичний дах. У центрi проста дерев'яна лава, на нiй сидить похилений Старий. З'являються, як тiнi, два Ченцi, один iз фолiантом пiд пахвою. Але ми будем звати ïх монахами, чернець-бо слово чорне i сумне, монах — товсте i значно веселiше. Перший монах Iди сюди. Тут затишок, дерева. То, може, хоч тепер дограємо ту гру. (Виймає шахи з тайничка оправи i, озираючись, вiдновлює позицiю) Тут був король. А тут ось королева. Був хiд конем. Я взяв твою туру. Твiй хiд. Ходи. Другий монах (кивнувши на Старого) А той нас не угледить? Чого вiн там сидить, насумрився, — дрiма? Абату донесе, абат нас не погладить. Перший монах Та вiн такий, що вже його нема. Держись, ходжу. Ти що, мене кусати? Другий монах А ти ж як думав? Без нiяких фор. Перший монах Його привiз синьйор, такий носатий. I заплатив. Нещедрий був синьйор. За догляд, за тапчан, за монастирську юшку. За мiсце у землi, бо вiн йому земляк. Ну, прийняли. Дали якусь рядюжку. То вiн тут сiв у затiнку й закляк. Другий монах Ото не пощастило чоловiку... А що ж ти тут слона не захистив? Перший монах Та бий вже, бий. Другий монах Щоб так на схилку вiку iз милостi попасти в монастир! Перший монах Шах королю. Рятуй свою корону. В Парижi траур, при дворi гризня. Король умер. I, звiсно, хто при ньому був на конi, — посипались з коня. Другий монах То, може, це хтось iз вельможних? Може, (притишив голос) це сам шу-шу тепер в такiй нуждi? Перший монах Та нi, вiн щось не схожий на вельможу. А втiм, хто зна, який вiн був тодi? Другий монах (про всяк випадок голосно) Новий король, є чутка, справедливий! Новий король є втiлення чеснот! Перший монах Не говори до яблунi й до сливи. Чого боïшся, ти ж не гугенот. Другий монах А чи не вухо пiдiслав душпастир? Щось той старий i вчора тут рiзьбив. Перший монах Мабуть, в миру був непоганий майстер. Це ж вiн менi цi шахи i зробив. Диви, яка робота фiлiгранна! Якi бундючнi й пишнi королi! А пiшаки — то вбитий, то поранений. А кiнь, ну й кiнь! — без вершника в сiдлi. (Пiдносить до очей малесенькi фiгурки) А королева, страшно взять за талiю! Другий монах Ти що ïх держиш, наче комарiв? Перший монах Так розтерзали бiдну ту Iталiю. Все дiлять, дiлять... Другий монах Тихше, ти здурiв? Перший монах Все в барабани луплять на вербовку. Ïм люди що? Курчата для шулiк. Другий монах Мовчи, дивись, бо за таку розмовку щоб хто тебе за грати не упiк. Перший монах Я хiба що, я навпаки. Я зроду. Я мислi зав'язав на три вузли. Я просто так, глас божий — глас народу. При тому королi то й зв'язаних везли. Другий монах Мовчи. Перший монах Мовчу. Що я сказав такого? Ти що, не чув подiбних таємниць? Другий монах Францiск Ассiзький промовляв до птиць. I до вовкiв. А бiльше нi до кого. (Посутенiло. Пролетiв кажан. Монах зiщулився, провiв його очима. А iнший, яблуко зiрвавши над собою, ще надзелень, iз хрускотом гризнув) Перший монах Ух, кисле! Другий монах Певно, те було солодше. Перший монах А скiльки раз Адам його вкусив? Другий монах Не ïж iз гiлки, подивися, от же учора вiтер спiлих натрусив. Перший монах А важко жити в свiтi чоловiку. Куди не глянеш, все якийсь запрет. Ото вже як пiшло iз первовiку, то так уже на всi вiки вперед. Хоч би й ця гра. Ну чим вона безбожна? Ось коник бiлий, коник вороний. Другий монах Ти не ропщи. Не можна, то й не можна. Сам кардинал цю гру заборонив. Перший монах Але за вiщо?! Чим вона погана? У шахи ж грали, не якийсь Амур, — король Альфонс, аптекар Дамiано, раввин Бен-Езра i кривий Тимур. Другий монах Це гра персидська, там немає бога. Iï придумав мусульманський шейх. Перший монах Сиди й тремти, душа твоя убога, то, може, нам що заборонять ще. Другий монах Я не тремтю. Тремтить мiзерне тiло. Та тихше, тихше, яблуком хрумтиш! Вже стiльки тих багать одгуготiло, що мимоволi сядеш та й тремтиш. Це — гра бiсовська. Перший монах Що ти, посоромся! Другий монах Вiн десь отам сидить у блекотi. Перший монах Колись одна графиня барселонська то навiть грала в шахи золотi. Другий монах Та бог з тобою, тихше, не мели ти! Перший монах Свята Тереза грала так, що ну! Бувало, каже: сотворя молитви, пора загнати в клiтку сатану. Другий монах Ой, грiх! Перший монах Та скiльки там грiха того? Другий монах Щось шapyдить. Перший монах Не наганяй страху. Другий монах А як застануть? Перший монах Чорта волохатого я дам себе спiймати на грiху. Другий монах Так говорить ченцевi не пасує. Францiск Ассiзький прагнув нiмоти. Магнiтом слова, сказаного всує, усяку нечисть можна притягти. Перший монах О, вже зоря засвiчує лампаду! Другий монах О, наче хтось зiтхнув вiддалеки! Перший монах Та кинь боятись. То Мадонна Саду балакає з Мадонною Рiки. Другий монах Щось пролетiло. Чорне, як ворона! Перший монах Та вгомонись, кажан або коти. Другий монах Щасливий ти, тобi усе Мадонна. Менi ж усе ввижаються чорти. Свят-свят, це вiн. Диви, он причаïвся! Перший монах Кажу, кажан. Крилом десь ворухнув. Другий монах Я ж вiдчуваю. Грiшникiв наïвся, бо в шию так смолою i дихнув! (Прошелестiв над яблунями вiтер. Щось пирснуло в кущах, захихотiло) Другий монах О, чуєш, чуєш, вiн iще й смiється! Ходiм, бо тут дограти не дадуть. Перший монах А що ж йому, чортяцi, зостається, — ти так боïшся, що вiн мусить буть. (З кущiв виходить Чортик волохатий i, помахавши хвостиком грайливо, з цiкавiстю спостерiгає гру) Другий монах (нажахано, з докором) Накликав чорта словом необачним. Ой, наче щось скубнуло. А тебе? Перший монах Я не боюсь, то я його й не бачу. А ти тремтиш, то вiн тебе й скубе. (Пiдкрався Чортик, вiхтиком хвоста полоскотав лякливого за вухом) Другий монах (увесь омлiвши, злякано, ледь чутно) Ну, чи не взяв би його прах, — вiн довго буде ще мене страхати? Перший монах А може, навпаки, це твiй же власний страх утiлився в щось чорне й волохате? Другий монах Причiм тут страх? Ти давнiй казуïст. Страх був би нереальнiший хоч трiшки. А то ж диви, цiлком реальний хвiст i вiдповiдно ратицi i рiжки. Перший монах Ну, хочеш, я пройду тобi крiзь нього. Що, пересвiдчивсь, де вiн, де вiн, де? (Ступнув до Чортика, той спритно увихнувся, i знов — для боязливого вiн є, небоязкий його не помiчає) Другий монах Людських личин у сатани премного. Брат Домiнiк на розвiдку iде. (Ховають шахи в тайничок оправи i, швидко розгорнувши фолiант, один з Монахiв нiбито читає. А Чортик миттю видерся по сходах, сублiмувався десь мiж риштувань) Брат Домiнiк (наблизившись, суворо) Що бачу, браття? В час, коли всi ми возносимо молитву, — ви в садочку! Перший монах Я тут читав Давидовi псалми, а цей достойник грiвся в холодочку. Другий монах Так, так, я так. Перший монах (тихо) Ти менше озивайсь. (Уголос) Брат Домiнiк, у всiх своï таланти. Брат Домiнiк Я добре знаю, декотрi iз вас запретну гру ховають в фолiанти. (Помацать хоче шкiряну оправу) Перший монах (обурено) Брат Домiнiк, я ще раз вам кажу. Де бiльш грiха, я ще подумать мушу, — чи в книзi тiй, що я в руках держу, чи якби я заглянув вам у душу! (Закривши фолiант демонстративно, з ображеною гiднiстю iде. За ним i другий, пiдбiгцем, хоч старший) Другий монах Ой, донесе! От бестiя цибата. Казав: ходiм, а ти все нi та нi. Перший монах Та вiн щоночi — шась, йому ж не до абата. Йому ж аби проскочити у дiрку в бузинi. Брат Домiнiк О боже правий! За що така злоба? Ти ж клеветою осквернив уста. Сновидець я. Не грiх це, а хвороба. Якщо й ходжу вночi, то неспроста. В роду у мене всi вночi ходили. Яка там дiрка? З даху на карниз. I всi були не те, що ти — худими. I жоден предок не звалився вниз. А ви, гладкi яриги, пудофети, важкi на мисль, глухi на солов'я, — ти ви ж вночi усi як захропете, хiба ж на мiсяць дивитесь, як я?! Перший монах Прегарнi прачки на рiцi Луарi. Отож i мiсяць свiтить все туди. Крохмальний чепчик, очi карi, i руки аж рожевi од води! Брат Домiнiк Мiй слух терзають натяки грiховнi. Менi, ченцевi, чи до прачок тих? Якщо й ходжу, — це тiльки мiсяць вповнi мене веде на вiжках золотих! Перший монах А як тебе над рiчкою зловили, ти вже хотiв стрибати до човна. На тому боцi всi собаки вили, — он, сходить вже (показує на мiсячне пiвколо), — це теж його вина? Брат Домiнiк Нi, mea culpa, це моя провина. Коли зi мною коïться таке, з водою миска ставитись повинна менi в ногах у келiï. Другий монах Яке! I що тодi? Брат Домiнiк А я, не мавши тари, в холодну воду не вступивши в снi, ото добiг до самоï Луари i вже аж там прокинувся в човнi! Другий монах То з тебе ж треба виганяти бiса, щоб ти отак не бiгав по ночах! Чортик (зi сховку раптом визирнувши, хитро) Якщо мене i виженуть, не бiйся, — На тому боцi ждатиму в корчах. Монахи наполохано сахнулись. З них другий нестатечно дременув. А перший, зберiгаючи поставу, усе ж таки заквапився iти. Брат Домiнiк, поштиво склавши руки, прислухався, i вiддалився теж. Сузiр'я яблук свiтяться крiзь листя. На лавi темний силует Старого. Все западає в морок. Сходить мiсяць. Бринять у тишi пилочки цикад.
СНIГ У ФЛОРЕНЦI&IUML;


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация