ПАСТОРАЛЬ ХХ СТОРIЧЧЯ



Категории Лiна Костенко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Як ïх зносили з поля! Набрякли вiд кровi рядна. Троє ïх, пастушкiв. Павло, Сашко i Степан. Розбирали гранату. I нiяка в життi Арiадна вже не виведе з горя отих матерiв. А степам будуть груди пекти тi залишенi в полi гранати, те покиддя вiйни на грузьких слiдах череди. Отакi вони хлопцi, кирпатi сiльськi аргонавти, голуб'ята, анциболи, хоч не роди! Ïх рвонуло навiдлiг. I бризнуло кров'ю в багаття. I несли ïх дiди, яким не хотiлося жить. Пiд горю стояла вагiтна, як поле, мати. I кричала та мати: – Хоч личко його покажiть! Личка вже не було. Кiсточками, омитими кров'ю, осмiхалася шия з худеньких дитячих ключиць. Гарнi дiти були. Козацького доброго крою. Коли зносили ïх, навiть сонце упало ниць. Вечiр був. I цвiли пiд вiкнами мальви. Попiд руки держала отих матерiв рiдня. А одна розродилась, i стала ушосте – мати. А один був живий. Вiн умер наступного дня.
ПАСТОРАЛЬ ХХ СТОРIЧЧЯ