<< Главная страница

БIль єдино&IUML; збро&IUML;



Категории Лiна Костенко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Пiвнi кричать у мегафони мальв — аж деренчить полив'яний свiтанок... Мiй рiдний краю, зроду ти не мав нейтральних барв, тих прiсних пуританок. Червоне й чорне кредо рукава. Пшеничний принцип сонячного степу. Такi густi смарагдовi слова жили в тобi i вибухали з тебе. Слова росли iз Ґрунту, мов жита. Добiрним зерном колосилась мова. Вона як хлiб. Вона менi свята. I кров'ю предкiв тяжко пурпурова. А хтось по нiй прокопував рови. Топтав, ганьбив нам поле найдорожче. I сниться сон: пасуться корови — сiм тучних, але бiльше тощих. Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагiчна мово! Вже тобi труну не тiльки вороги, а й дiти власнi тешуть. Безсмертна мово! Ти смiєшься гiрко. Ти ж в тiй трунi й не вмiстишся, до речi. Вони ж дурнi, вони ж знiмали мiрку з твоïх принижень — не з твоєï величi! Твiй дух не став приниженим i плюсклим, хоч слала доля чорнi килими то од Вiлюйська до Холуйська, то з Києва до Колими. З усiх трибун — аж дим над демагогом. Усi беруть в основу ленiнiзм. Адже нiхто так не клянеться богом, як сам диявол — той же шовiнiзм. Як ти зжилася з тугою чаïною! Як часто лицемiрив твiй Парнас!.. Шматок землi, ти звешся Украïною. Ти був до нас. Ти будеш пiсля нас. Мiй предковiчний, мiй умитий росами, космiчний, вiчний, зоряний, барвiнковий... Коли ти навiть звався — Малоросiя, твоя поетеса була Украïнкою!
БIль єдино&IUML; збро&IUML;


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация