<< Главная страница

БIЛА СИМФОНIЯ



Категории Лiна Костенко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Було нам тодi не до смiху. Нiч пiдняла завiсу – бiла симфонiя снiгу пливла над щоглами лiсу. А лiс, як дрейфуюча шхуна, скрипiв, у льоди закутий... I хлопець, зворушливо юний, сказав iз дорослим смутком: – Ти пiсня моя лебедина, останнє моє кохання... В такому вiцi людина завжди кохає востаннє. Бо то уже справа гiдности – життя, бач, як сон, промайнуло. Пiдлiтки для солiдности мусять мати минуле. Завiянi снiгом вiтрила звисали, як бiла гичка... Я теж йому щось говорила, i теж, певно, щось трагiчне. Було кохання фатальне, майже з драми Ростана... Я тiльки снiг пам'ятаю, отой, що давно розтанув. Бiлу симфонiю снiгу, шхуну, в льоди закуту... А нам з тобою – до смiху! А нам з тобою не смутно! I добре тобi, i весело на бiлому свiтi жити. Ти тiльки, як всi воскреслi, не любиш про смерть говорити. I маєш, напевно, рацiю. Минуле вмерзає в кригу. I це вже не декорацiя... Бiла симфонiя снiгу. Стогне завiя до рання, зламавши об лiq крhло... Ти – моє перше кохаmня.
БIЛА СИМФОНIЯ


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация